Конспект заняття "Оселя наших пращурів" - Педагогічний досвід - Скарбничка дошкілля - Каталог статей - Кольчинський ДНЗ №1
Головна » Статті » Скарбничка дошкілля » Педагогічний досвід

Конспект заняття "Оселя наших пращурів"

Конспект заняття "Оселя наших пращурів"

Фізичний  розвиток: удосконалювати  координацію  рухів  в  обмеженому  просторі  приміщення, підтримувати  цікавість  до  рухових  ігрових  вправ.

Соціально-моральний  розвиток: виховувати  пошану  до  людини-трудівника, учити  малят  шанувати  свою  історію, традиції, любити  рідну  домівку.

Емоційно-ціннісний  розвиток: учити  дітей  виявляти  внутрішню  позицію  стосовно  предметного  довкілля, отримувати  задоволення  від  гри.

Пізнавальний  розвиток: розширити  знання  вихованців  про  особливості  вигляду  екстер'єру  української  хати  минулого, матеріалу, які  використовувалися  для  її  спорудження  тощо; покращувати  логічне  мислення.

Мовленнєвий  розвиток: розвивати  монологічне  мовлення, закріпити  в  активному  словнику  назви  житла  та  його  складових.

Художньо-естетичний  розвиток: формувати  в  дітей  уміння  помічати  красу  традиційного  українського  житла, виховувати  любов  до  мистецьких  традицій  українського  народу.

Креативний  розвиток: учити  малят  виділяти  в  предметному  довкіллі  нетипове, відкривати  нове  для  себе; удосконалювати  творчі  навички  в  зображенні  української  хатини.

Попередня  робота: розповідь про  особливості  вигляду  української  хати  минулого, розгляд  ілюстрованого  матеріалу  із  зображенням  інтер’єра  старовинної  української хати, побуту, українського  подвір'я.

Обладнання: картинки  із  зображенням  старовинної  української  хати, інтер’єр  української  хати, старовинного  посуду  та  інших  предметів  домашнього  вжитку, папір  формату А4, кольорові  олівці.

                                                 Хід  заняття

Бесіда «Як ти, українська  хато?»

Вихователь. Діти, кажуть, що  Батьківщина  починається  для  кожного  з  нас  із  рідної  домівки, дому, де  він  народився  і  зростав,із  батьківського  порога, рідної  оселі. Розкажіть, в  якій  оселі  живете  ви? ( Відповіді  малят). Усе  це – сучасні  житла.

А  зараз  я  хочу  розповісти  вам  про  ту  оселю, в  якій  жили  українці  в  минулому. Хто  знає, як  називалося  житло  наших  пращурів?(Українська  хата, хатина). Правильно, молодці. Давайте  розглянемо, який  же  вигляд  мала  традиційна  старовина  українська  хата. Подивіться, якою  була  вона  зовні? (Біленькою, гарною, невеличкою, мальовничою). Хати  раніше  споруджували  не  із  цегли  і  не  з  бетону, а  із  соломи  та  глини. Не  просто  було  побудувати  таку  хатинку – затишну  та  теплу, з  міцними  стінами  та  дахом. Дах  старовинної  хати  також  укривали  соломою. Коли  хатку  освітлювало  вранішнє  сонце, солом'яний  дах  виблискував, мов  золото. Зверху  глиняні  стіни  хати  господині  щороку  білили  крейдою, тому  вони  виглядали  біленькими, світлими, ніби  усміхалися  людям. Вікна  української  хати  були  невеличкими. Майстровиті  теслярі  виготовляли  для  хат  дерев'яні  рами  та  двері. Зверху  на  кожній  хатині  був  димар, через  який  виходив  дим, коли  затоплювали  піч.

Розкажіть, які  будівельні  матеріали  використовували  люди  для  спорудження  української  хатини? Який  вигляд  мала  хата  наших  пращурів  зовні, якими  були  її  дах, вікна, двері? Що  ще  було  у  хати? (Відповіді  дітей). Якою, на  вашу  думку, мала  бути  хата  для  того, щоб  її  мешканці  почувалися  в  ній  добре? (Теплою, затишною, міцною). Якими  руками  можна  спорудити  таке  житло? (Людськими, дбайливими, старанними, майстровитими, умілими).

Огороджували  традиційну  українську  хату  плетеним  парканом – тином, біля  якого  часто  садили  фруктовий  садок  або  просто  квіти, соняшники, мальви, калину. Так  і  стояла  українська  хата  як  у  віночку, серед  зелені, кучерявих  дерев  і  цвіту.

Ось  у  такій  білій  хатинці-мазанці, може, побачили  світ  ваші  прапрадід  чи  прабабуся…Потім  вони  виросли, покинули  рідну  домівку, але  вона  залишилася  в  їхньому  серці  як  світлий  спогад  про  дитинство, про  юні  роки, про  своїх  батьків  і  дідів. (Малята  ще  раз  розглядають  ілюстративний  матеріал, задають  педагогу  запитання, що  їх  цікавлять, обмінюються  враженнями).

Читання  та  обговорення  літературного  твору  за  темою: «Моя  хата» Т. Шевченко

Вихователь  виразно  читає  дітям  уривок  вірша.

                І  досі  сниться: під  горою

                Між  вербами  та  над  водою,

                Біленька  хаточка. Сидить

                Неначе  й  досі  сивий  дід

                Коло  хатиночки  і  бавить

                Хороше та  кучеряве

                Своє  маленьке  внуча.

                І  досі  сниться: вийшла  з  хати

                Веселая, сміючись, мати,

                Цілує  діда  і  дитя,

                Аж  тричі  весело  цілує,

                Прийма  на  руки, і  годує,

                І  спать  несе. А  дід  сидить,

                І  усміхається, і  стиха

                Промовить  нишком:-

                Де  ж  те  лихо?...

Запитання  до  тексту:

Розкажіть, який  сон  часто  снився  Шевченкові? Які  спогади  Шевченкові  навівала  думка  про  рідну  хатину?

Якою  ви  уявляєте  хату  поета? Як  ви  думаєте, чи  важливо  дорослій  людині  пам'ятати  оселю  свого  дитинства, своїх  батьків  і  дідів?

Поясніть  свою  думку.

Яке  враження  справив  на  вас  цей  віршик?

Фізкультхвилинка «Зведемо  хатинку»

Дорослий  читає  віршовані  рядки, а  малята  виконують  ігрові  рухові  дії.

                Щоби  спорудити  добру  хату,

                Треба  глини  замість  багато:

                Ось  так  ніжками  ми  тупцювали –

(Малята  збираються  в  купу  та  енергійно  тупочуть  ногами).

                Глину  для  хатини  замішали.

                Станемо, малята, столярами

                Та  змайструємо  в  хату  двері-рами,

(Присідають  і  стукають  уявним  молотком).

               

                Щоб  щоранку  ніжний  промінь  сонця

                Зазирав  в  хатинку  крізь  віконця.

(Підводяться  і  простягаються  уперед  руки, витягуючи  шию.

                Теплий  дах  потрібен  хаті, діти.

(З'єднують  кінчиками  пальців  підняті  над  головою  руки).

                Слід  її  соломою  укрити,

                Щоб  не  капав  дощ  на  нас  зі  стелі,

(Хаотично  струшують  кистями, обертаючись  довкола  себе).

                В  стрісі  горобці  жили  веселі.

(Пересуваються  стрибками  на  обох  ногах, змахуючи  зігнутими  в  ліктях  руками – зображують  горобчиків).

Мовна  гра «Розкажи  про  хату»

Дітям  пропонується  розглянути  малюнок  або  слайд  із  зображенням  української  хати  та  скласти  описову  розповідь.

Приблизний  варіант  розповіді:

На  малюнку  зображена  старовинна  українська  хатина. Вона  невеличка, гарна. Дах  хати  зроблений  із  соломи, золотавий. Стіни  зліплені  з  глини  та  чисто  побілені. На  даху  ми  бачимо  димар. У  хатини  є  вікна  з  дерев'яними  рамами, без  віконниць. Вони  знаходяться  низько, при  землі. Українська  хата  оточена  плетеним  парканом – тином. Мені  подобається  вигляд  української  хати. Вона  дуже  мальовнича  та  доглянута. Ця  хата  нагадує  мені  про  те, як  раніше  жили  люди  в  нашому  рідному  краї.

Педагог  стежить  за  тим, щоб  малюк  висловлював  думку  не  поспішаючи, але  зв'язно  та  послідовно.

Логічна  гра «Вибери  правильний  варіант»

Педагог  спонукає  малят  вибрати  логічно  правильні  варіанти  і  дати  відповіді  на  запитання.

Українську  хату  вкривали  шифером  чи  соломою?

Стіни  хати  зводили  з  цегли  чи  з  глини?

Хата  була  зовні  світла, біла  чи  темна?

Традиційна  українська  хатина  була  двоповерховою  чи  одноповерховою?

Рами  і  двері  хатини  бути  пластиковими  чи  дерев'яними?

Хату  огороджували  дощаними  чи  плетеним  парканом?

Українські  хати  називали  мазанками  чи  теремками?

Під  час  гри  діти  мають  відповідати  чітко, повними  реченнями, а  не  окремими  словами.

Образотворча  робота «Українська  хатинка»

Діти  пригадують  особливості  вигляду  старовинної  української  хати, матеріали, які  використовувалися  для  її  спорудження, тощо. Малята  на  прохання  дорослого  називають  складові  частини  відповідної  будівлі (вікна, дах, димар, стіни), ті  предмети  та  об'єкти, які  можуть  оточувати  хату  (плетений  тин, квіти).

Вихователь  пропонує  дітям  намалювати  житло  наших  пращурів – українську  хатинку.

Дорослий  пояснює  і  показує  малятам, яким  чином  можна  зобразити  окремі  деталі  роботи, уточнює  думку  вихованців  про  те, які  кольори  доцільно  використати  для  зображення  того  іншого  елемента  малюнка.

Малята  в  супроводі  неголосного  звучання  спокійної  народної  мелодії (на  розсуд  педагога) виконують  образотворче  завдання.

Після  закінчення  виконання  малюнка  діти  влаштовують  виставку «Українське  село».

Запропонувати  малятам  послухати  оповідання.

Яка  стежка  найкраща?

Засперечалися  дітки, яка  стежка  найкраща.

До  крамнички, бо  там  є  цукерки.

Ні, до  школи, бо  там  є  дітки.

Ні, до  річки, бо  можна  скупатися.

Ні, в  садок, бо  там  є  груші, яблука.

Ні-і, в  поле, бо  там  просторо….

Аж  тут  приспіла  мама. Дітки  і  питають, яка  стежка  найкраща?

Додому, дітки. До  рідної  хати.

Категорія: Педагогічний досвід | Додав: Kristina (09.03.2012)
Переглядів: 11891 | Рейтинг: 3.1/10
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]